Снимите маски - лицемеры!
- Сосуды полные гнилья!
С личиной праведности и веры,
Но с сердем черным воронья.
Не вы ль, Христа на смерть послали?
Не вы ль, убийцы Христиан?
Бог вам судья, Он видит сердце,
Где истина, а где муляж.
Вы так горды но в сути слепы.
Вы рвете в руки Божью власть!
Бог всем воздаст по мере веры,
В геене будет шелуха!
На вид прекрасный плод, и спелый,
Но весь изъеденный червями,
Его одна лишь участь в яме!
И лицемерье будет в сраме!
********************
Мы все хотим кому то угодить,
Любимым, близким, иль простым прохожим.
Снимите маски и не прячте гниль,
Ведь Бог вам дал ЛИЦО не РОЖУ!
Ему всем сердцем нужно обратиться,
Одеться в праведность Святого Бога.
Комментарий автора: Многие критикуют и осуждают церковь, другие же, предпочитают закрывать глаза на ее проблемы... Лицемерие и самоправедность, к сожалению, являются одними из губительнейших ее болезней, разрушающей ее из нутри. Но как нам относиться к людям зараженным подобными духовными недугами? Ни в коем случае не прятать головы в песок и не осуждать, но любить и молиться! И стать подобно пророку в проломе стены, за выздоровление Тела Христова! Да благословит нас Господь, и да исцелит и напрвит к Себе сердца многих. Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Комментарий автора: Если картинка закрыла текст, попробуйте в вашем браузере включить режим без изображений и обновите страницу, у меня все видно хорошо. Подумал об удалении картинки, но не стал этого делать, так как она соответствует смыслу стихотворения. Всех вам благословений.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
